Page 94 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
P. 94

94
               зерен з наступною їх декогезією від матриці). Тому і кількість ділянок з цими

               специфічними ямками, як ознаками структурної деградації сталі, була більшою

               на етапі зародження руйнування. Тоді як з переходом до зони доламу, кількість

               таких ділянок у перерізі і труби, і зразка зменшувалася. З наближенням до центру

               перерізу  труби  по  її  товщині  визначальні  для  повзучості  металу  напруження

               розтягу  як  правило  знижувалися  [8][148–149].  Тому  ці  специфічні  ямки

               з’являлись  на  зламі  рідше  (переважно  на  стиках  трьох  зерен,  від  яких

               зароджувалися ділянки відколів, що поширювалися у суміжні зерна, рис. 3.16д).

                      Характер зламу зразка з околу ВП труби (де менш сприятливі умови для

               повзучості) відрізнявся (рис. 3.16б, г, е). На етапі поширення руйнування у зразку

               на  ударну  в’язкість  продовжувало  домінувати  в’язке  руйнування  шляхом

               формування в металі порожнин та розриву перетинок між ними (рис. 3.16б, г).

               Часточки карбідів виявляли на дні більшості ямок, що свідчило про збереження

               їх когезії з матрицею. Окрім цього, навіть на ділянці доламу зразка (на глибині

               понад 5 мм), на якому переважав класичний крізьзеренний відкол, виявили довгі

               ланцюжки  з  неметалевих  включень  (рис. 3.16е),  які  були  притаманні  також


               стартовій  ділянці  зламу  зразка  (рис. 3.13б,  г  та  рис. 3.14б).  Попри  значне
               розтріскування         цих      великих       неметалевих         включень         (згідно     з


               мікрорентгенівським  спектральним  аналізом  це  були  або  сульфіди  марганцю,
               або  різного  типу  оксиди)  вони  частково  продовжували  зберігати  когезію  з


               матрицею, і тому в більшості випадків залишались на зламі. Цим підтвердили,
               що незалежно від режиму експлуатації парогону (усталений чи екстремальний


               під час зупинок технологічного процесу) розподіл напружень розтягу по товщині

               стінки труби з максимумом біля її ЗП відіграв ключову роль у деградації сталі.

               Вона  проявилася  декогезією  неметалевих  включень  і  карбідів  від  матриці,  та

               розвитком в експлуатованій сталі міжзеренної пошкодженості. Внаслідок цього

               на  зламі  з’явилися  специфічні  ямкові  утворення  з  розсипами  нанорозмірних

               включень  на  їх  дні,  які  розташовувались  вздовж  меж  зерен.  Опір  крихкому

               руйнуванню сталі з околу ЗП труби завдяки цьому суттєво знизився. Отже, попри

               ямкову  будову  зламу  зразка  ці  ямки  трактували  не  як  ознаку  в’язкого
   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98   99