Page 85 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

85
труби, є спільною ознакою деградації сталі, властивою всьому його перерізу.

Адже на ділянках зламів, які примикають до бічної поверхні зразків,

пошкодження типу пор від їх розтягу виникають пізніше ніж у центральній

частині їх перерізу. Тому наявність практично ідентичних ямок з розсипами

дрібних часточок на їх дні біля бічної поверхні зразка не може бути спричинена

його деформуванням під час випроб на розтяг. Скоріш за все вони існували в

експлуатованому металі ще перед випробами зразка на розтяг як наслідок

тривалої експлуатації сталі.

Тут слід зауважити, що обидва варіанти зразків експлуатувалися в

ідентичних умовах на одному і тому самому гині парогону ТЕС і виготовлялися

з одного і того самого тангенціально орієнтованого темплету, вирізаного з труби.

Відмінність між зразками полягала лише в тому, що один з них, вирізаний біля

ЗП труби, був виготовлений з матеріалу, в якому під час експлуатації були

сприятливіші силові умови для інтенсивнішої повзучості (через найвищі

напруження розтягу). Тоді як другий, вирізаний біля ВП труби, експлуатувався

за умов менш сприятливих для повзучості. А відомо, що саме повзучість

пришвидшує перерозподіл карбід твірних елементів в напрямі до меж зерен, чим
сприяє і коагуляції карбідів, і їх відокремленню від матриці. В обох випадках

випробування розтягом лише допомогли візуалізувати дефекти повзучості в обох
варіантах зразків з експлуатованої сталі. Тому припустили, що розсипи дрібних

включень у зразку, вирізаному біля ЗП труби, могли бути залишками великих
включень, які все ще зберегли хоча б частковий зв’язок з матрицею у структурі

експлуатованої сталі. Когезія між ними остаточно порушилася лише під час

випробувань зразків на розтяг. Адже металографічні дослідження засвідчили

наявність у структурі сталі в околі ЗП труби великих карбідів (рис. 3.3), що

виділилися вздовж меж зерен (як термодинамічно вигідних місць для їх

розташування). Проте на зламі зразка, вирізаному біля ЗП труби, такі карбіди

були скоріше винятком з правила. Звідси прийшли до висновку, що значна

частина карбідів в сталі, експлуатованій в околі ЗП труби, все ще зберігала хоча

б часткову когезію з матрицею. Це дало підстави сподіватися на позитивний