Page 78 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

78
вони розчинялися. Внаслідок протікання цих процесів середній розмір зерна

зростав. І найочевиднішим це було біля ЗП труби в РЗ гину (рис. 3.6) [141].

3.2.3 Ознаки впливу експлуатації сталі 12Х1МФ в розтягненій зоні

гину парогону ТЕС на розподіл карбідів і пор в її структурі

Оскільки карбіди також впливають на когезію між суміжними зернами, то

проаналізували їх кількість N d, поділивши їх за типорозмірами на три категорії

(діаметром d < 1 мкм; 1 мкм ≤ d ≤ 3 мкм; та d > 3 мкм). Визначену кількість

нормували по площі аналізованих фрагментів структури. Враховували карбіди

на межах та в тілі зерен експлуатованої сталі РЗ гину на трьох рівнях по товщині

стінки труби (рис. 3.7). Виявили неоднозначну зміну кількості карбідів вздовж

меж і в тілі зерен по всій товщині стінки труби. Максимальну кількість карбідів

всіх трьох аналізованих типорозмірів (причому незалежно від місця їх

розташування – всередині чи вздовж меж зерен) спостерігали біля ЗП труби,

мінімальну – в ЦП її стінки, а їх кількість біля ВП труби займала проміжне

положення. Такий їх розподіл по товщині стінки труби корелює з розподілом
напружень в стінці труби, спричиненим термічними напруженнями, що

періодично виникають, зокрема внаслідок зупинок енергоблоків [8]. Їх
мінімальне значення досягається у ЦП труби, а максимальне – біля її ЗП. Це

додає аргументації на користь впливу експлуатаційних чинників на перерозподіл
карбідів в структурі сталі. Важливо також відзначити, що загалом кількість

карбідів всіх типорозмірів і на всіх рівнях аналізу всередині зерен істотно менша

ніж вздовж меж зерен (рис. 3.7а, б). Це пряма ознака передислокації карбідів на

межі зерен.

Виявилось, що на всіх рівнях аналізу всередині зерен кількість дрібних

карбідів (d < 1 мкм) була найбільшою, а великих (d > 3 мкм) – найменшою

(рис. 3.7а). Тоді як основна маса карбідів вздовж меж зерен відповідала

середньому діапазону зміни їх розмірів (1 мкм ≤ d ≤ 3 мкм), а карбіди завбільшки

понад 3 мкм в основному розташовувались у потрійних стиках зерен, тому їх