Page 44 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

44
Незважаючи на певний досвід, накопичений під час обстеження

пошкоджених гинів парогонів і аналізу причин їх виникнення, результати

досліджень механічних властивостей експлуатованих теплотривких сталей не

систематизовані, а часто просто суперечливі [59, 75–77]. Звідси оцінювання

роботоздатності експлуатованого металу залишається актуальним завданням і

для України, і для інших країн світу [78–80]. Тому їх подальша систематизація і

валідація основних закономірностей зміни цих властивостей теплотривких

сталей парогонів ТЕС на різних етапах їх експлуатації не втратила актуальності

і на сьогодні.

1.3.3 Зміни ударної в’язкості теплотривких сталей внаслідок їх

тривалої експлуатації на парогонах ТЕС

У більшості випадків ударна в'язкість теплотривких сталей у вихідному

4
стані або ж на початковому етапі експлуатації (< 5·10 годин) виявляється
вищою за кімнатної температури, ніж за робочої. Це пояснюють тим, що за

підвищеної температури через нижчу когезивну міцність металу опір
зародженню та поширенню руйнування знижується. Це властиво як сталі з

ферит-перлітною структурою з дрібними карбідами, так і сталі з бракованою
ферит-карбідною мікроструктурою, отриманою внаслідок перегрівання. У

першому випадку ударна в'язкість за кімнатної температури перевищує значення
за робочої температури, тоді як у другому вона вдвічі менша порівняно зі

значенням, отриманим за кімнатної температури [81]. Проте, в обох випадках

ударна в'язкість залишається в межах допустимих значень за робочої

температури.

Більше того, внаслідок тривалої експлуатації ударна в'язкість металу

парогонів зазвичай зменшується навіть за кімнатної температури. Це зумовлено

деградацією сталей, внаслідок якої підвищується температура крихко-вязкого

переходу (яка може зрости навіть до температури вищої за кімнатну) [35, 57, 63].

Водночас, за робочої температури зміни ударної в'язкості менш помітні ніж за