Page 25 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

25
підвищення механічних властивостей теплотривкої сталі 12Х1МФ,

5
експлуатованої впродовж ~ 2.86·10 год у розтягненій зоні гину парогону ТЕС,
як необхідної передумови підвищення її опору повзучості.

5. Порівняти за характеристиками твердості, міцності, пластичності та

опору крихкому руйнуванню сталь 12Х1МФ, експлуатовану у розтягненій зоні

гину парогону ТЕС, та після її відновлення, і на цій основі обґрунтувати

можливість продовження її подальшої високотемпературної експлуатації.

6. Порівняти за механічними властивостями експлуатовану і відновлену

за запропонованим режимом термічного оброблення сталь після її додаткового

наводнювання та оцінити негативну роль абсорбованого ними водню.

7. Вивчити механізми руйнування експлуатованої в розтягненій зоні гину

та відновленої сталі за випроб на розтяг та виявити фрактографічні ознаки,

спричинені впливом експлуатаційної деградації та додаткового

електролітичного наводнювання зразків перед їх випробами розтягом на повітрі.

Об’єкт дослідження – високотемпературна деградація теплотривкої сталі

гину головного парогону ТЕС під впливом експлуатаційних чинників та

відновлення її структурно-механічного стану шляхом термічного оброблення.
Предмет дослідження – особливості зміни мікроструктури, механічних

властивостей та механізмів руйнування теплотривкої сталі гину парогону,
спричинені впливом експлуатаційних чинників на етапі її тривалої експлуатації,

та обґрунтування можливості відновлення її показників роботоздатності.
Методи дослідження – металографічний аналіз; електронно-

фрактографічні дослідження механізмів руйнування; вимірювання твердості,

механічні випробування з визначенням ударної в’язкості, характеристик

міцності та пластичності; термічне оброблення.

Наукова новизна отриманих результатів.

1. Для відновлення властивостей теплотривкої сталі використано режим

дворазової нормалізації з наступним відпуском, і вперше обґрунтовано

о
тривалість (150 хв) витримування зразків за вищої (1100 С) температури
аустенітизації та показано недоцільність її подовження.